Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (27) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Герасун О$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 22 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Герасун О. Б. Сучасні підходи до інтерпретації результатів специфічної діагностики гепатиту В [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2013. - № 4. - С. 5-13. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2013_4_3 Рассмотрены современные подходы к трактовке результатов обследования больных острым и хроническим гепатитом B. Обсуждены значение сывороточных маркеров (антигенов и антител разных классов), ДНК ВГВ, особенности их интерпретации с учетом усовершенствования тест-систем. Внимание уделено скрытой ("немой") форме гепатита B и HBeAg-отрицательному гепатиту. | |||
| 2. |
Герасун О. Б. Клініко-патогенетична характеристика основних дерматологічних проявів захворювань печінки [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун, Р. Ю. Грицко, А. М. Задорожний, С. В. Вольбин, С. А. Лишенюк // Гепатологія. - 2014. - № 1. - С. 20-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2014_1_4 Рассмотрена клинико-патогенетическая характеристика основных изменений кожи, встречаемых у больных с хроническими заболеваниями печени. | |||
| 3. |
Герасун Б. А. Зараження вірусним гепатитом В під час медичних втручань у сучасних умовах [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун, О. М. Зінчук, А. М. Задорожний, І. І. Мартинюк, Н. М. Прикуда, Ю. О. Гев // Гепатологія. - 2014. - № 1. - С. 48-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2014_1_6 | |||
| 4. |
Грицко Р. Ю. Гепатотоксичність ліків [Електронний ресурс] / Р. Ю. Грицко, А. М. Задорожний, О. Б. Герасун, О. Р. Піняжко, О. Л. Іванків, А. Я. Орфін, І. Л. Дячок, С. І. Мироненко // Гепатологія. - 2014. - № 2. - С. 17-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2014_2_4 Гепатотоксическое действие лекарств часто является причиной острой печеночной недостаточности. Симптомы могут появляться как сразу после приема препарата, так и после нескольких месяцев терапии. Побочные эффекты могут возникать в результате нарушения биотрансформации в печени, образования внутрипеченочного холестаза, влияния на процессы окисления жиров; нарушения реакций, связанных с активностью цитохрома P | |||
| 5. |
Ворожбит О. Б. Автоімунний гепатит: сучасні підходи до діагностики [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2015. - № 1. - С. 6-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_1_3 | |||
| 6. |
Ворожбит О. Б. Базові схеми та нові підходи до терапії автоімунного гепатиту [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2015. - № 2. - С. 16-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_2_4 Наведено сучасні базові схеми та нові підходи до лікування автоімунного гепатиту, оскільки своєчасне встановлення діагнозу автоімунного гепатиту і раннє призначення імуносупресивної терапії з корекцією способу життя хворого позитивно впливає на перебіг захворювання та запобігає виникненню ускладнень. До нових методів лікування належить імунізація власними неінактивованими лейкоцитами, що вводяться внутрішньошкірно - наведено результати лікування 12-ти хворих з автоімунним гепатитом, у яких базова терапія була протипоказаною або виявилась неефективною. | |||
| 7. |
Герасун О. Б. Перший досвід використання внутрішньошкірної імунізації неінактивованими автолейкоцитами як лікувальної вакцини хронічного гепатиту В [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2015. - № 3. - С. 30-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_3_5 Досвід останніх десятиріч довів недостатню ефективність противірусної терапії ХГВ. Це, у свою чергу, примусило науковців шукати інші підходи до терапії. Беручи до увагу імуноопосередкований механізм персистенції вірусу, протягом тривалого часу проводяться численні спроби використання різних лікувальних вакцин. Проте такі особливості репродукції вірусу, як негативний вплив вірусу на імунні клітини, надмірна концентрація HBsAg та різноманітні мутації HBV, значно послаблюють їх дію. У дослідженні випробувано новий метод імунізації, при якому в якості лікувальної вакцини використовувались неінактивовані автолімфоцити, а шлях їх введення - внутрішньошкірний. Дослідження проведено на 17 хворих на ХГВ з різним вірусним навантаженням. За цим критерієм хворих було поділено на три групи: 7 хворих з вмістом DNA HBV <$E symbol У> 4000 МО/мл, 6 пацієнтів з вірусним навантаженням менше 2000 МО/мл, та 4 особи, в яких DNA HBV вдавалося виявити лише ультрачутливим методом ПЛР (чутливість 5 МО/мл). Найкращого результату вдалося досягнути у групах хворих з високим та помірним вірусним навантаженням: в 1-ій групі у 42,86 % (3) хворих рівень реплікації вірусу впав до наднизького (5 МО/мл), у решти хворих (57,14 %; 4 з 7) вміст DNA HBV став менше 1000 МО/мл, причому у 3-х він протягом наступного року не перевищував 300 МО/мл; у 2-й групі за попередніми даними 5 з 6 хворих звільнились від DNA HBV. Отже, можна стверджувати, що майже в усіх пацієнтів, в яких вдалося виявити DNA HBV, вірусне навантаження внаслідок імунізації зменшується, хоча ступінь реагування носить індивідуальний характер. Одержані дані дозволяють зробити висновок, що метод лікування шляхом внутрішньошкірного введення неінактивованих автолімфоцитів є доволі перспективним і заслуговує на подальше дослідження. | |||
| 8. | 
Герасун О. Б. Основні дерматологічні ознаки захворювань печінки [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун, Г. О. Литвин, Н. В. Іванюшко-Назарко, С. В. Вольбин, Р. Ю. Грицко // Дерматологія та венерологія. - 2015. - № 1. - С. 5-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtv_2015_1_3 | |||
| 9. |
Ворожбит О. Б. Сучасні аспекти діагностики та лікування печінкової енцефалопатії у хворих на хронічні хвороби печінки [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, О. Б. Герасун, Р. Ю. Грицко, Т. В. Телегіна // Гепатологія. - 2015. - № 4. - С. 15-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_4_4 Висвітлено актуальність проблеми печінкової енцефалопатії (ПЕ) у клінічній практиці. Розглянуто сучасну класифікацію, нові підходи до діагностики та базові схеми лікування ПЕ. Наведено власні результати обстеження 63-х хворих на хронічні вірусні гепатити, в яких оцінювали наявність і рівень ПЕ із використанням приладу HEPAtonorm Analyzer за частотою сприйняття переривистого високочастотного світлового подразника (ЧСП) у разі частоти мерехтіння від 50 до 25 Гц. | |||
| 10. |
Герасун О. Б. Дослідження впливу внутрішньошкірної імунізації неінактивованими автолейкоцитами на стан противірусного імунітету в хворих на ХГВ (Досліди у культурі лейкоцитів) [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2016. - № 2. - С. 24-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2016_2_5 Наведено дані про вплив внутрішньошкірної імунізації неінактивованими автолейкоцитами на стан гіперчутливості сповільненого типу по відношенню до антигенів ВГB. Дослідження проведено у культурах лейкоцитів, виготовлених з клітин венозної крові хворих на ХГB. До культури лейкоцитів додавали стимулюючий антиген (HBsAg) на твердій фазі. Вплив антигена на феномен гіперчутливості сповільненого типу (ГЧСТ) оцінювали за синтезом лейкоцитами фактора некрозу пухлин альфа. Культуру лейкоцитів виготовляли із клітин крові, одержаних до і через 10 днів після імунізації хворих автолейкоцитами. Встановлено, що у хворих на ХГB стан ГЧСТ до антигенів вірусу є, як правило, слабо вираженим, проте значно зростає після внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Оцінити ефективність імунітету у хворих за цими даними неможливо, доведено лише, що противірусний імунітет посилюється. | |||
| 11. | 
Герасун Б. А. Новий метод лікування автоімунних процесів [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун, Р. А. Копець // Семейная медицина. - 2016. - № 2. - С. 47-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/simmed_2016_2_13 Наведено дані власних досліджень щодо внутрішньошкірної імунізації інактивованими автолейкоцитами як персоніфікованого методу клітинної терапії. Цей метод використовується для лікування автоімунних процесів і стимуляції противірусного імунітету. Одержані результати свідчать, що імунізація автолейкоцитами пригнічує автоімунні процеси, особливо ті, які характерні для хронічних вірусних гепатитів: синтез антинуклеарних антитіл, антитіл до тиреоглобуліну та тиреопероксидази, кріоглобулінів. Сповільнення антитиреоїдного імунного процесу знижує небезпеку розвитку тиреоїдиту. Внаслідок інгібування синтезу кріоглобулінів покращується холодостійкість; знижуються або зникають ознаки системного васкуліту, ниркової недостатності, нормалізуються показники сперматогенезу у чоловіків з ідіопатичною оліго- та азооспермією (кріоглобуліни 2-го та 3-го типів було виявлено у третини пацієнтів з ідіопатичною оліго- та азооспермією). Під впливом імунізації кількість сперматозоїдів зросла до 20 млн/мл у більшості хворих (85,71 %), покращилася їх рухливість та відсоток нормальних форм. Імунізація автолейкоцитами сприяла значному зниженню активності високого рівня прозапального цитокіну TNF-alpha у всіх обстежених хворих на псоріаз. Наявність вірусних компонентів у лейкоцитах надає змогу використовувати клітини як лікувальну вакцину. Це підтверджується ефективним лікуванням часто рецидивуючого герпесу - стабільну ремісію досягли у лікуванні 78,12 % хворих. Ефективність терапії пояснюється впливом автореактивних клітин на активність лімфоцитопосередкованої імунної відповіді, введені клітини викликають відповідь у вигляді вироблення лімфоцитів, які діють супресивним та цитотоксичним способом. Важливе значення має перехресна реакція шляхом часткової ідентичності антигенної будови. Навантаження лейкоцитів антигенами збудника також відіграє важливу роль у лікуванні рецидивуючого герпесу. | |||
| 12. |
Герасун Б. А. Клітинна імуномодулююча терапія позапечінкових проявів хронічного вірусного гепатиту В і С та автоімунного гепатиту [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун, О. Б. Ворожбит, В. В. Данілейченко // Гепатологія. - 2016. - № 3. - С. 18-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2016_3_4 Наведено клінічні приклади, які свідчать про ефективність імуномодулюючої терапії у вигляді внутрішньошкірної імунізації неінактивованими автолейкоцитами. З цих прикладів видно, як внаслідок такої імунізації у хворих на хронічні вірусні та автоімунні гепатити (АІГ) значно зменшується вміст кріоглобулінів, пригнічується синтез антинуклеарних антитіл, антитіл до антигенів щитовидної залози, покращується загальний стан. З інших прикладів видно, що імунізація також зменшує побічні прояви противірусної інтерферонотерапії. У клінічному описі пацієнта з АІГ показано, як внаслідок імунізації значно зменшився синтез антинуклеарних антитіл та антитіл до гладких м'язів, покращився загальний стан хворого. Метод пропонується для лікування хворих з вірусними гепатитами за наявності автоімунних позапечінкових проявів та хворих з АІГ з протипоказами для імуносупресивної терапії. | |||
| 13. |
Козько В. М. Перші Мечниківські читання. Огляд науково-практичної конференції за участю міжнародних спеціалістів. "Мечниківські читання – 2016. Актуальні проблеми парентеральних інфекцій". Харків, 12–13 травня 2016 р. [Електронний ресурс] / В. М. Козько, О. Є. Бондар, В. Г. Ткаченко, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2016. - № 3. - С. 58-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2016_3_9 | |||
| 14. |
Герасун О. Б. Можливість посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту В [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2017. - № 1. - С. 49-52. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2017_1_8 Наведено 2 клінічних приклади, що свідчать про можливість посилення противірусної терапії хворих на хронічний гепатит B (ХГB), для яких терапія препаратом з групи нуклеот(з)идних аналогів - тенофовіром виявилась неефективною. Під впливом внутришньошкірної імунізації автолейкоцитами вдалось суттєво зменшити вірусне навантаження у пацієнтки, в якої, незважаючи на довготривалу терапію тенофовіром, вміст HBV DNA перевищував <$E1~times~10 sup 8> МО/мл. В іншому випадку противірусна терапія була розпочата у хворого на ХГB з мінімальною реплікацією HBV DNA, проте досягнути негативного результату ПЛР вдалося лише за допомогою внутришньошкірної імунізації авто-лейкоцитами. | |||
| 15. |
Герасун Б. А. Оригінальний спосіб впливу на рівень активності прозапального цитокіну фактора некрозу пухлин альфа [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, О. М. Зінчук, О. А. Голубовська, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун, А. М. Задорожний // Гепатологія. - 2017. - № 2. - С. 18-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2017_2_4 Розглянуто новий персоніфікований метод впливу на стан активності прозапального цитокіну - фактора некрозу пухлин альфа шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Встановлено, що імунізація автолейкоцитами призводить до значного зменшення високого рівня синтезу фактора некрозу пухлин альфа, що позитивно впливає на перебіг таких захворювань, як псоріаз та хронічний гепатит B. В окремих хворих на псоріаз та вірусний гепатит, в яких фактор некрозу не вдавалося виявити за методом ІФА, після імунізації автолейкоцитами його вміст у крові збільшувався, що також позитивно впливало на перебіг цих захворювань. | |||
| 16. |
Герасун Б. А. Пароксизмальна холодова гемоглобінурія – ще один аспект диференціальної діагностики жовтяниць [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, О. Б. Герасун, Т. Г. Річняк, К. Я. Бляшик // Гепатологія. - 2018. - № 2. - С. 37-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2018_2_7 | |||
| 17. |
Козько В. М. Огляд науково-практичної конференції за участю міжнародних спеціалістів, присвяченої 95-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету "Мечниковські читання – 2018. Актуальні проблеми парентеральних інфекцій". Харків, 17–18 травня 2018 р. [Електронний ресурс] / В. М. Козько, О. Є. Бондар, В. Г. Ткаченко, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2018. - № 2. - С. 43-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2018_2_8 | |||
| 18. |
Зінчук О. М. Актуальні аспекти діагностики гепаторенального синдрому у хворих на цироз печінки [Електронний ресурс] / О. М. Зінчук, О. Б. Ворожбит, О. Б. Герасун, А. М. Задорожний, Н. М. Прикуда // Гепатологія. - 2018. - № 3. - С. 13-21. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2018_3_4 Гепаторенальний синдром (ГРС) - це тяжка функціональна екстраренальна гостра ниркова недостатність (ГНН) у хворих із вираженою печінковою недостатністю та портальною гіпертензією, яка виникає у результаті гострого або хронічного захворювання печінки за умови виключення інших причин, які сприяють ураженню нирок (прийом нефротоксичних медикаментів, обструкція сечовивідних шляхів, хронічні хвороби нирок тощо). Наведено результати дослідження особливостей клінічного перебігу ГРС у 91 хворого на цироз печінки (ЦП) різної етіології, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні (ЛОІКЛ) у 2008 - 2017 рр. Згідно одержаних даних серед хворих на ГРС переважали чоловіки (70,8 %) старші 38 років. Гепаторенальний синдром найчастіше ускладнював ЦП, спричинений вірусом гепатиту C. Найтяжчий перебіг ГРС спостерігали у хворих на ЦП мікст-етіології (ХГC + токсико-аліментарний). Летальність у перші 3 міс з моменту розвитку ГРС становила 87,5 %. | |||
| 19. |
Герасун О. Б. Персоніфікований метод посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту В [Електронний ресурс] / О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2018. - № 4. - С. 12-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2018_4_4 Розглянуто оригінальний метод посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту B. Для цього на тлі противірусної терапії препаратом з групи аналогів нуклеоз(т)идів внутрішньошкірно проводили імунізацію нативними автолейкоцитами, яку можна розглядати як один з видів персоніфікованої терапії. Вакцинували пацієнтів, які одержували противірусну терапію понад 2 роки, за умови, що в них, після досягнення індивідуального позитивного результату лікування, подальше зменшення вірусного навантаження припинялось. Проводили потрійну вакцинацію автолейкоцитами з інтервалом у 30 - 40 днів. Для виготовлення вакцини 80 - 100 мл гепаринізованої венозної крові пацієнта відстоювали за температури <$E37~symbol Р roman C> протягом 120 - 140 хв, після чого виділену плазму центрифугували за 450 g протягом 8 хв. До осаду лейкоцитів додавали 1 - 1,5 мл сироватки крові пацієнта та клітини вводили внутрішньошкірно по 0,1 мл в 10 - 15 точок в ділянці спини. У всіх пацієнтів вже після одноразової імунізації поновлювався процес подальшого зменшення вірусного навантаження, проте досягнути від'ємного результату суперчутливого методу PCR вдалося лише у 20 % хворих. | |||
| 20. |
Герасун Б. А. Мутанти вірусу гепатиту В [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2019. - № 2. - С. 45-52. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2019_2_8 | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |